Ще на початку минулого століття у Житомирі було засновану унікальну організацію – Товариство дослідників Волині. Це наукове товариство, яке займалося дослідженням історії, етнології, географії, ботаніки та навіть метеорології Волинського краю. Науковий доробок організації – безцінний та унікальний. У нашій статті на lutsk.one ми детальніше розповімо про діяльність товариства, його історію та найцікавіші факти про Волинь, які ви могли і не знати.
Історія товариства
Історія Товариства дослідників Волині розпочалась у далекому 1897 році. 3 квітня було підписано остаточну редакцію статуту Товариства та укладено нові права, якими на той час не володіло жодне з існуючих учених товариств в Україні.
Товариство дослідників Волині розпочало свою діяльність у чотирьох сферах:
- Етнографічна секція, яка включала вивчення етнографії, статистику населення Волині, звичаєве право, народну словесність та діалектологію;
- Історична секція, яка займалась вивченням побутової та політичної історії Волині, архівної справи, археографії, археології, геральдики та навіть нумізматики;
- Секція природничих наук, яка складалась із досліджень флори та фауни, мінералогії, геології, антропології та народної медицини;
- Економічна секція, яка вивчала економічний побут волинян, сільське господарство, рибальство, мисливство, промисловість, торгівлю та інші види зайнятості, які переважали на Волині.
Із початку свого існування Товариство дослідників Волині отримало права організовувати різноманітні публічні заходи, відкривати читальні та організовувати етнографічні і археологічні дослідження. Також Товариство отримало право на володіння власною бібліотекою, архівом, музеям та лабораторії. Це дозволяло організації досліджувати та оберігати предмети старовини та навіть нагороджувати найкращі твори про Волинь. Щонайцікавіше, членом товариства міг стати кожен охочий: обирали найбільш амбітних дослідників, які могли б зробити свій вклад у спільні наукові роботи.
Статут, який було затверджено 3 квітня 1897 року, визначав завдання, структуру, напрями та регламент роботи, а також усі керівні органи та правила їх обирання. Вищим керівним органом Товариства дослідників Волині були загальні збори. Організація функціонувала виключно за власні кошти, пожертви та членські внески. Члени Товариства поділялися на почесних, пожиттєвих, дійсних, кореспондентів та суперників. В статуті був розроблений механізм градації членів.
Очільником Товариства дослідників Волині була Рада на чолі із головою. Сама рада складалась із представників кожної з секцій та голів товариства.
Згодом при Товаристві створили Волинський музей, який включав у себе природничо-історичний, етнографічний, економічний та історичний відділи.
Перше організаційне засідання Товариства відбулося 2 грудня 1900 року. Тоді було остаточно сформовано секції організації та обрано раду. Головою Товариства дослідників Волині став І. Я. Дунін-Борковський.
Товариство дослідників Волині розпалося під час Громадянської війни. Більшість членів організації було репресовано. Деяких учених звинуватили в націоналізмі, а музейні експонати було прилюдно знищено. Частині вчених вдалося виїхати за кордон. Сталінський режим знищив справжній цвіт Товариства дослідників Волині, забравши можливість у багатьох продовжувати свою діяльність.
Завдання та мета діяльності товариства
Ціллю діяльності Товариства дослідників Волині було різнопланове вивчення Волинського краю та всіх питань, пов’язаних із ним, включаючи ознайомлення з регіоном, його минулом та теперішніми умовами життя, потребами, історією тощо.
Найвидатніші наукові праці товариства
За всі роки своєї діяльності Товариство дослідників Волині видало чотирнадцять томів наукових робіт. Переважно це роботи з історії, етнології, географії та геології Волинського краю.
Найбільш цінними є історична праця «Важливі питання, які виникають при вивченні первісних старожитностей Волині», яка містить не лише огляд на археологічні дослідження Волині, про які вже відомо, але й завдання щодо майбутніх досліджень. В археологічних та історичних працях Товариства детально описано характер об’єктів, ілюстрації розкопів, деталізовані плани з позначенням усіх знахідок та розкопок. Розвідки Товариства дослідників Волині упродовж багатьох років вважаються безцінною роботою в регіональній історії.
Великий внесок у дослідження Товариства дослідників Волині зробив Орест Фотинський, який працював в історичній секції. Він видав власну монографію, яку присвятив дослідженню села Дорогобуж, яке колись було столицею удільного князівства. Фотинському вдалося відновити картину минулого (одинадцяте століття) життя села, а також детально описати всі збережені та втрачені пам’ятки. Усі висновки та дослідження Фотинського було зроблено на основі першоджерел, власних археологічних розкопів та інших наукових досліджень. Його монографія – це один із найкращих праць за всю історію України про Волинський край.
Також заслуговує уваги стаття «Башта волинського князя Володимира Василькевича в г. Кам’янець-Литовську». Це унікальна робота, яка містить детальний опис рідкісної будівлі тринадцятого століття – Кам‘янецької Башти. Історик дослідив башту з декількох факторів: як унікальний приклад стратегічної будівлі князівської епохи, з історичної точки зору та як пам’ятку руського будівельного мистецтва тринадцятого століття, якій вдалося зберегтись до наших днів.
Важливою дослідницькою працею також є краєзнавча робота професора Кравченка «Труди». Професор Кравченко упродовж одинадцяти років відповідав за етнографічний відділ та був очільником Волинського науково-дослідного музею в Житомирі. Його рівень та якість досліджень були настільки високими та унікальними, що на його основі було створено новий історико-фольклорний відділ ВУАН. «Труди» – це дослідження повного ритуалу селянського весілля на Волині, яке було записане з народних вуст.
Найцікавіше з досліджень товариства
Археографічні дослідження Товариства дослідників Волині базувалась на витягах з архівів. Яскравим прикладом цього є витяги із суммаріуша Дерманського монастирського архіву, складеного архівістом Афанасієм Кожуховським в квітні 1790 року. Там містяться унікальні матеріали про монастирське життя. Таким чином учені товариства дослідили монастирський побут на Волині.
Одним із пріоритетних напрямів дослідницької діяльності Товариства також була бібліографічна сфера. Фонди товариства активно займалися збором та збереженням рукописів, серед яких є рідкісні екземпляри, які дозволяють детальніше ознайомитися з Волинню. Геологічна та географічна діяльність Товариства складались із публікацій Тутковського, Іванова, Бельського та Бржовського.
Відродження товариства за кордоном
Товариство дослідників Волині відновилось у Канаді за сприяння українських емігрантів. Організація за кордоном мала назву «Товариство Волинь». Подібне товариство також заснували і в Німеччині за ініціативи української діаспори.
В Україні Наукове Товариство дослідників Волині знову відродилося лише після проголошення незалежності. Організація продовжила свою діяльність у Житомирі, її очільником був М. Костриця.
Товариство дослідників Волині відіграло вагому роль у розвитку краєзнавства не лише у Волинському краї, але й по всій Україні. Діяльність товариства стала справжнім двигуном у розвитку науки та освіти України. Згодом утворилося низка подібних товариств, які слідували Волинському прикладу. Завдяки діяльності товариства сучасники мають у доступі детальну інформацію про Волинь не лише з наукової точки зору. Збережені праці та дослідження є безцінними та продовжують відігравати важливу роль у сучасній науці.
