Геолог і географ Павло Тутковський певний час проживав та працював на Волині. Його називають батьком «бурштинового клондайку», оскільки він першим виявив поклади «сонячного каменю», пише lutsk.one.
Саме у Луцьку видатний науковець узагальнив усі матеріали щодо поширення бурштину на Волині та Київщині.
Життєвий шлях
Народився Павло Аполлонович Тутковський у селищі Липовці на Вінниччині. Студентські роки він провів на кафедрі геології та мінералогії. Наприкінці XIX століття науковець працює консерватором геополітичного і мінералогічного кабінету.
Навчання у виші дали йому змогу отримати знання, що вплинули на подальшу діяльність та професійний розвиток. З 1884 до 1902 року він організував дослідження у геологічному напрямку практично у всіх українських регіонах. Фахівець захопився вивченням та аналізом викопної мікрофауни. Загалом він був першим, хто надрукував понад 20 оригінальних праць стосовно цього питання.
Тутковський активно вивчає структуру підземних вод України та у 1895 році подає відповідний проєкт водопостачання Києва. Завдяки цьому рішенню головне українське місто забезпечував себе артезіанською водою самостійно. Так столиця Української Народної Республіки отримала можливість для розвитку комунікацій та постачання.
Початок роботи
У 1904 році науковець прийняв пропозицію щодо відрядження на Волинь для подальшої роботи. Згодом він був призначений інспектором народних училищ у Луцьку. У головному волинському містіі фахівець й надалі бере участь у польових роботи, які були розпочаті ще 1900 року. Тривалий час він працював як позаштатний працівник геологічного комітету.
Тутковський у Луцьку проводив вивчення місцевості поблизу залізниці Київ–Ковель. На той час залізничне полотно проєктувалося, тому дослідження виявилися дуже корисними. У своїй роботі він використав анкетування та опитування серед місцевих лісників та вчителів.
Фахівець вперше подав топографічну карту частини Луцька та навколишньої місцевості. Він детально описав регіон, де були зафіксовані потужні самобутні джерела природних надр. Згодом їх називатимуть «вікнами». Опис стосується й походження назви Оконських джерел. Павло Аполлонович досить значний час мандрував. Він спостерігав дивовижну природу улюбленої Волині та занотовував випадки, які стосувалися геологічної науки.
З 1913 року науковець починає свою викладацьку діяльність. Згодом він працює на кафедрі географії.
Дослідник бурштинових районів та засновник четвертинної геології
Павло Аполлонович ретельно аналізував цікаві йому завдання та цілі. Він зібрав майже всю іноземну літературу стосовно запропонованих теорій по геології. Фактичний матеріал зі спостережень на території України теж дав свої результати.
Фахівець завдяки цій роботі опрацював кілька окремих питань четвертинної геології. Тривала та плідна діяльність дозволила отримати цікаві висновки. Сам він зазначав, що чимало часу присвятив дослідженню еолового лесу та запропонував нову теорію походження. Тутковський доклав зусиль та знань до дослідження та опису мінеральних багатств України.
У своїх роботах науковець часто згадував бурштин. Він називав його цінним та цікавим матеріалом. Геолог зазначав, що наявні на той в літературі дані щодо знахідки бурштину в межах Волинської губернії не мають загальної тенденції. У документах зафіксовані неповні дані та випадкові дослідження, тому його робота була найбільш цінною для подальшого розвитку напрямку.
Монографії та дослідження
Більшість монографій та біографічних робіт Тутковського стосуються Волині й Полісся. Результати його праць підтверджують дані трактату єзуїта Ржончинського, який було опубліковано ще на початку XVIII століття. Саме у цій роботі йдеться про те, що в околицях села Ківерці та найближчих сіл зустрічаються лише поклади крейди, а поблизу села Кульчин зосереджено найближчий вихід мергелю. У документах називається Кульчинський мергель.
У наукових працях Тутковського спостерігається логічне обґрунтування щодо походження бурштину на Волині. Гіпотези вченого отримали загальне визнання не тільтки в Україні, але й за межами держави. Вони не втрачають актуальності та мають значення й сьогодні. Зокрема, це стосується теорії еолового походження лесу. Саме на його основі утворився український чорнозем. У біостратиграфії й досі домінує створення мікропалеонтологічного методу стосовно вивчення осадових порід. Автор докладно пояснив дію механізму перетворення льодовикових відкладів. Прикладом роботи й для інших фахівців також виявилося вчення щодо мінеральних багатств землі та артезіанські води.
Тутковський не тільки відомий своїми бібліографічними працями. Науковець залишив довідники та словники. За самостійності УНР було видано «Шкільну мапу України». У подальші роки були опубліковані його атласи та географічні збірки, що стосувалися українських земель.
Тутковський приділяв достатньо часу й громадській діяльності. Робота фахівця вважається найважливішим засобом пропаганди наукових знань. Геолог є автором 1158 популярних нарисів, заміток та розвідок. Він закликав до організації та облаштування читалень, аби звичайні люди отримали доступ до корисних книжок. Фахівець наголошував на важливості друкованого слова, характеризуючи книгу як сховище і носія духовних народних скарбів.
Вчений усіляко сприяв розвитку книгорозповсюжденню в Україні. Він пропонував реорганізувати видавничу справу. Фахівець також надавав значення бібліотекам. На його думку, саме книгозбірні були корисними для широких мас. Тутковський виявився правий щодо ідеї поширення знань серед простого люду, адже згодом більшовики довели, що відсутність грамотності здатна провокувати масштабні злочини.
Не залишався осторонь український геолог й від музейної справи. Саме завдяки діяльності науковця Волинський музей згодом працював як самостійна установа. До закладу Тутковський передав важливі зібрані ним геологічні матеріали.