Освітній процес на Волині зародився ще тисячу років тому, його коріння сягають давньоруського періоду. Поява писемності, поширення християнства торговельні відносини з сусідніми країнами та Візантійський вплив сприяли розвитку освіти на всій території України, зокрема і на Волині. Як тільки на території Київської Русі утвердили християнство, у школах при монастирях та церквах почали навчати письма та читанню. Цілком ймовірно, що при церкві Іоанна Богослова, яка на той час функціонувала на території Луцька, також навчали грамоті, пише lutsk.one.
У нашій статті ми розповімо про історичні події, які формували освітній процес на Волині, починаючи з давньоруського періоду.
Розвиток освіти на Волині у давньоруський період
Волинський край був частиною Русі з центром у місті Києві, а це означало, що всі загальнодержавні освітні процеси охоплювали всі його терени. Відомо, що літописання на Волині з’явилось у тринадцятому столітті, на декілька століть пізніше, ніж у столиці. Найкращим доказом цього може слугувати Галицько-Волинський літопис, який, незважаючи на столичний зразок, володіє низкою унікальних рис та локальних традицій.
У час існування Галицько-Волинської держави та у період перебування земель сучасної Волині у складі Великогл князівства Литовського основні освітні осередки функціонували при церквах та монастирях. Така тенденція збереглась з часів Руської держави. Незважаючи на це, освіта розвивалась: у таких школах навчали початковій освіті, яку на той час не міг здобути кожен пересічний.
Велику роль у розвитку та формуванні освітнього процесу на Волині відіграв володимирський князь Володимир Василькович (племінник видатного Данила Галицького). Цілком ймовірно, що він заснував освітній осередок при власному дворі, що дало можливість навчитися грамоті більшій кількості населення.
Також вагому роль у розвитку освіти на Волині відігравали книжники – спеціально навчені особи, які займались духовним служінням та книгописанням. Вже у середині тринадцятого століття на території Волині з’являються перші бібліотеки, які функціонували при монастирях. Луцьку Євангеліє (чотирнадцяте століття), Луцький псалтир (1384 рік) та Пересопницьке Євангеліє (1561 рік) вважаються найвидатнішими місцевими пам’ятками книжної культури, які свідчили про розвиток освіти у регіоні.
На той час на Волині не існували заклади вищої освіти. Саме тому вихідці з заможних та шляхетських родин виїжджали за кордон, щоб здобути знання.
Період Речі Посполитої: що впливало на формування освітнього процесу у цей час?
Освітній процес значно змінився у той час, коли Волинь увійшла до складу Речі Посполитої. Це був доволі суперечливий етап у формуванні освіти регіону, на що вплинула втрата міцних позицій православної церкви, зміцнення католицизму, перехід частини православного населення в унію, полонізація та стрімкий розвиток реформаційних рухів. Українські землі почали долучатися до всіх надбань західної цивілізації і це не могло не змінити формування освітнього процесу на Волині.
Освіта у цей час мала доволі конфесійний характер. Православна частина жителів отримувала освіту в домашніх умовах, або ж при церквах та монастирях. Тоді розпочали формуватися школи при братствах, які також функціонували при православних парафіях.
Приблизно в 1617 році утворилося Луцьке Хрестовоздвиженське братство, яке було створено для боротьби за національно-релігійні права православних. При братстві працювала школа, яка згодом отримала власне приміщення. Учні школи мали унікальну можливість вивчати різні мови та спів. Навчання у школі відбувалось на доволі високому рівні. Серед вчителів слід виділити Єлисея Ільковського, Павла Босинського, Августина Славинського, які зробили величезний вклад у розвиток освіти на Волині.
У школі при Луцькому братстві навчались переважно міщани. За доволі короткий час школа вважалась провідною на українських землях.
Згадуючи про цей період, слід розповісти і про Кременецьке братство, при якому також функціонувала школа та друкарня. Найвідомішою книгою, яку видали у цій книгарні, є «Кременецька граматика».
У період Речі Посполитої на Волині також функціонували унійні школи – навчальні осередки, створені греко-католицькою церквою, час виникла внаслідок Берестейської унії у 1596 році. Це був доволі реформаційний період в освіті на Волині: з’явились протестантські освітні заклади, які відрізнялися якісним та високим рівнем навчання. Вони успішно конкурували як і з православними, так і з католицькими школами. У протестантських школах викладали не лише християнське віровчення, але й сім вільних наук: граматику, риторику, діалектику, геометрію, музику, астрономію. У таких школах також вивчали єврейську, грецьку, церковнослов’янську та латинську мови.
Перші освітні реформи
Кінець вісімнадцятого століття у центрально-східній Європі характеризується значним впливом Просвітництва, що спровокувало освітні реформи. Насамперед розпочали звільнювати школи від релігії та впроваджувати велику кількість природничих наук. Таку реформу створив польський король Станіслав Август Понятковський і вона швидко охопила українські землі, зокрема і Волинь.
Коли було ліквідовано орден єзуїтів у 1773 році, розпочався процес формування нової школи. Для цього було створено комісію національної освіти – орган управління шкільною справою. Така комісія була створена для контролю всіх шкіл у державі. Для цього Річ Посполиту поділили на десять навчальних округів. Волинський округ мав власну резиденцію в Кременці, де був доволі потужний освітній осередок.
У волинському окрузі функціонувало сім шкіл. Найбільшою з них була трикласна школа в Луцьку, де навчалося до ста двадцяти учнів. Школа була однією з найкращих у регіоні, вона відрізнялась майстерністю педагогів та високим рівнем викладання.
У Волинській губернії, зокрема у Луцьку, функціонувала повітова школа. На початку дев’ятнадцятого століття у ній вчилося майже двісті учнів, також відомо, що вона мала чотири класи.
Освітній процес при Першій світовій війні
Доволі позитивні зміни в освітньому процесі виникли при Першій світовій війні. На Волині, зокрема у Луцькому, Ковельському та Володимир-Волинському повіті було розгорнуто галицьке «Бюро культурної допомоги для українського населення окупованих земель». Очільником бюро був відомий український історик, педагог та активний громадський діяч Іван Крип’якевич.
Ця організація відповідала за розвиток українського шкільництва. Разом з Українськими січовими стрільцями, які на той час перебували на Волині, вона сприяла розвитку національної свідомості та освітнього рівня місцевого населення.
Під час Першої світової війни найбільшими освітніми осередками на Волині були міста Луцьк, Володимир та Ковель.
У Луцьку вподовж 1920-1930 років функціонувало три середні навчальні заклади. Державна гімназія ім. Тадеуша Костюшка (утворена восени 1917 р.; з 1921 р. – державна гімназія з польською мовою викладання); Приватна учительська семінарія ім. Гуго Коллонтая (утворена в лютому 1924 р.; готувала вчителів для неповних середніх та початкових шкіл); Приватна українська гімназія Товариства ім. Лесі Українки.
Також у Луцьку заснували Українську гімназію, яку створили на основі бувшої російської державної чоловічої гімназії.
