Історія першої газети на Волині розпочинається 8 січня 1838 року з суботнього виходу в Житомирі першого номера газети ««Волынские губернские ведомости», про це на сайті інтернет-видання «Відомості» розповів Костюк М.П., кандидат історичних наук, доцент Луцького національного технічного університету. Саме вона поклала початок розвитку періодичної друкованої преси на волинських землях, розповідає lutsk.one.
За допомогою «Волинських губернських відомостей» контролювали роботу місцевих чиновників
У червні 1837 року Імператор Микола І, прийнявши «Положение о порядке делопроизводства в губернских правлениях», ініціював видання «Губернських відомостей» у містах губерній. Це були казенні газети. Власне, розпорядження імператора і започаткувало появу першого випуску друкованого часопису на Волині. Відповідно до нього, у другій половині 1837 року в губернському правлінні запрацювала спеціальна комісія, яка організувала підготовчі роботи з випуску газети. Задумане вдалося реалізувати і перший номер «Волинських губернських відомостей» вийшов вчасно, у заплановану дату. Прізвище першого редактора цього друкованого видання й досі залишається невідомим.
Періодичність виходу газети була різною до 1917 року. Щотижнево вона видавалася протягом 1838-1867 років, тричі на тиждень – із 1867-го, двічі – із 1872-го, і знову тричі – з 1892-го.
«Волынские губернские ведомости» мали свою структуру, до якої входили дві частини – неофіційна та офіційна. Їх друк відбувався окремо, у кожній була своя нумерація сторінок.
Офіційну частину газети підписував віце-губернатор, а секретар Волинського губернського правління скріплював печаткою. Зміст її був чітко визначений. Так, третій номер видання за 1838 р. містив список публікацій, які дозволялося розміщувати. У ньому нараховувалося 27 пунктів. Тож у ній друкувалися укази і розпорядження губернатора та губернського правління, повідомлення про збори міських товариств та дворянства; про звільнення чиновників, їх призначення, переміщення з однієї посади на іншу; оголошення про поширення епідемій, пошук злочинців, підозрілих осіб та утікачів, затвердження цін на послуги, публічні торги, пошуки боржників казенних установ і спадкоємців; інформація про різні установи, що функціонували в той час. Доставка газети відбувалася централізовано в установи влади, суди, на пошту, в духовні консисторії. А громадяни, які хотіли її отримувати, здійснювали передплату. Деякі нормативні документи, які були обов’язковими для виконання чиновників, виходили на окремих листках з вільним місцем. Зробивши на них помітку про виконання, надсилали їх назад у вищі органи. Можна сказати, що таким чином запроваджувалась форма звітності посадовців про виконання ними тих чи інших розпоряджень, виданих тодішньою владою. Звісно, що такий контроль спонукав до зростання ефективності роботи місцевих чиновників.
У другій частині газети, яка називалася «Прибавление» розміщувалася неофіційна інформація. Це публікації про різноманітні події, ціни, роботу фабрик, ярмарків. У ній можна було знайти історичні статті, метеорологічні спостереження, поради, як покращити врожайність та інше. За подання приватних повідомлень справлялася плата. Вартість передплати неофіційної частини з доставкою становила 10 рублів на рік.
За вісімдесят років існування неофіційної частини газети опублікували дуже багато статей про історію та культуру волинського краю. Її редакторами були член Московського товариства історії та старожитностей Перлштейн А., директор Житомирської гімназії Кітченко Ф. Неоціненним вклад Братчикова О., який за час свого редакторства (1866–1891 роки) надрукував сотні матеріалів краєзнавчого характеру, видав власні книги про історію та побут Волині.
Вихід «Волинських губернських відомостей» відновився в незалежній Україні
Перша газета «Волинські губернські відомості» спонукала тому, що читання газет ставало духовною потребою. Її роль у суспільстві була не лише інформативна. Вона формувала громадську думку, несла світоглядну, пізнавальну і виховну функції.
У 1917 році «Волинські губернські відомості» перестали виходити. Відновилися у 2000-му, уже в незалежній Україні. Найкращі традиції, започатковані колегами-попередниками, продовжив молодий перспективний колектив на чолі з редактором, досвідченим журналістом Галиною Федоренко. Шпальти оновленої газети наповнювались різноманітною цікавою інформацією — соціальною, історичною, політичною, краєзнавчою, економічною, медичною.